Топ-100
Back

ⓘ Право - це обумовлена природою людини і суспільства система регулювання суспільних відносин, що виражає свободу особистості, та якій притаманні нормативність, ф ..



Право
                                     

ⓘ Право

Право - це обумовлена природою людини і суспільства система регулювання суспільних відносин, що виражає свободу особистості, та якій притаманні нормативність, формальна визначеність в офіційних джерелах і забезпеченість можливістю державного примусу.

                                     

1. Сенс

Право - це основа законів. Право первинне, а закони - вторинні, тому говориться про верховенство права над законами.

Термін Право по-різному трактується у різних концепціях права. Це поняття вживається також і в неюридичних значеннях:

  • Обумовлена певними обставинами підстава, здатність, можливість робити, чинити що-небудь, користуватися чим-небудь. // Мати у своїй владі. // Перевага, привілей, надані кому-, чому-небудь. // Офіційний дозвіл, допуск до виконання якихось обовязків, до зайняття певної посади, вступу до вищого навчального закладу і т. ін. Наприклад
  • Права людини - забезпечені законом можливості мати, користуватися й розпоряджатися соціальними благами й цінностями, користуватися основними свободами у встановлених законом межах.
  • Право власності - право, яке охороняється державою і згідно з яким власник володіє, користується та розпоряджається своєю власністю на свій розсуд.
  • Право петицій - конституційне право громадян звертатися до влади з письмовою вимогою, пропозицією, скаргою.
  • Магдебурзьке право - феодальне право м. Магдебурга на самоврядування, що поширилося на ряд міст Німеччини, Польщі, Литви та України.
  • Право притулку - надання державою права вїзду і безпечного проживання на її |території іноземцям, що переслідуються за їхню політичну або наукову діяльність.
  • Інтереси певної особи, суспільної групи і т. ін., які спираються на закон, релігійні постулати, давні звичаї тощо, обумовлені постановою держави, установи тощо, захист інтересів і можливостей особи щодо участі в чому-небудь, одержання чогось і та ін.
  • Право голосу - можливість брати участь в обговоренні й розвязанні певних питань.
  • Право вето - субєктивне право глави держави відмовитися підписати і ввести у дію закон, прийнятий парламентом.
  • Законодавство; здійснювана державою форма законодавства, залежна від соціального устрою країни. Система встановлених або санкціонованих державою загальнообовязкових правил норм поведінки, що виражають волю панівного класу або більшості народу.
  • Виборювані народом справедливі закони та соціальний лад.
  • Наука, юриспруденція.
                                     

2. Розуміння права

Розуміння права можливе на основі порівняння різних концепцій права.

Праворозуміння - це осмислення права через пізнання його сутності та форм прояву в суспільстві, що передбачає пошук відповідей на питання, що таке право, як воно створюється, у вигляді чого існує, в чому підстави його обовязковості.

Основні підходи до праворозуміння:

  • соціологічний напрям - представники цього напряму зосереджували увагу на соціологічних і психологічних чинниках, що впливають на застосування норм права стосовно до конкретних життєвих випадків. Вони робили акцент на вивченні питань про соціальне призначення і ефективність права. Представники вважали, що право створюється судами та іншими державними службовцями у сфері правозастосування. Представники: Є. Ерліх, Ж. Гурвіч, Р. Паунд, Дж. Френк.
  • школа природного права юснатуралізм - в основі лежить ідея, що всі норми позитивного права мають ґрунтуватися на певних природних правах людини, котрі є невідємними і невідчужуваними, і набуваються людиною з моменту її народження. Представники цієї школи вважають, що право обовязково має опиратися на мораль, яка є втіленням природних засад. У свою чергу мораль пояснює те, що таке право. Представники: Арістотель, Аквінський, Пуфендорф, Лок, Кант.
  • юридичний позитивізм - цей напрям ґрунтується на тому, що звязку між правом і мораллю не існує. Представники вважають, що норми є правовими, незалежно від моралі. Гоббс Існують такі напрямки юридичного позитивізму: класичний і сучасний позитивізм.
  • марксистське вчення права - представники розглядали право як частину надбудови над економічною основою суспільства. Ця основа і визначає зміст права. Але в цей час і право може здійснювати зворотний вплив на економіку і суспільство. Представники: К. Маркс, Ф. Енгельс.
  • психологічна школа права - право розглядається як прояв правої сутності, явище людської психіки, на котру впливають різноманітні чинники, в тому числі законодавство. Тобто право є сукупністю певних переживань і емоцій, що відображають реальне життя. Представники: Л. Петражицький.
                                     

2.1. Розуміння права Обєктивне право

Право в обєктивному розумінні - система загальнообовязкових, формально визначених норм, встановлених і санкційованих силою держави і спрямованих на регулювання поведінки людей та їх колективів відповідно до прийнятих у даному суспільстві засад соціально-економічного, політичного та духовного життя. Норми права регулюють суспільні відносини, визнаючи правомірними чи неправомірними певні діяння дії або бездіяльність, дозволяють або забороняють певні відносини між людьми і обєднаннями, забезпечують існування суспільства на засадах справедливості, добросовісності, розумності і забезпечують відповідальність і покарання для тих, хто не дотримується встановлених правил поведінки.

Право є обєктивним у тому сенсі, що безпосередньо не залежить від волі та свідомості конкретної особи та не належить їй.

У розвинутих суспільствах право повязане з державою і не може існувати окремо від неї, оскільки його загальнообовязковість забезпечується заходами державного впливу, а самі норми як правило приймаються, змінюються або скасовуються тільки державними органами. У суспільствах, де державна влада відсутня чи її вплив дуже слабкий, правові взаємини можуть регулюватися встановленими традиціями, релігією.

У свою чергу, держава не може існувати без права, тому що нормами права регулюються державний лад, а це форма правління держави, її територіальний устрій, політичний режим. А також організація і порядок діяльності державних органів, міри покарання за невиконання обовязкових указівок держави, а також інші суспільні відносини, важливі для існування держави.

Поняття "Обєктивне право" вживається тільки в однині.

Основними ознаками права є:

  • право є систематизованою сферою - елементи права повязані між собою й обєднані у певні структурні підрозділи;
  • право регулює суспільні відносини - воно забезпечує соціальний порядок, впорядковує поведінку людей, що визначаються субєктами права;
  • право є обовязковим - підтримується різними засобами, зокрема головна увага приділяється легітимності та примусу;
  • формальність права - норми права закріплюються в нормативних актах та інших письмових джерелах, що однаково тлумачаться;
  • право є універсальним - вимоги права стосуються всіх осіб, які повинні їх виконувати;
  • держава забезпечує ефективну дію права - держава підтримує право.
  • право має нормативний характер - воно встановлює конкретне правило поведінки, норму;


                                     

2.2. Розуміння права Субєктивне право

Право, або ж права право в субєктивному розумінні - це офіційно визнані можливості, які має в своєму розпорядженні фізична чи юридична особа. Тобто це право, що належить окремій особі - субєкту права і є мірою її можливої поведінки.

Наприклад, громадяни мають право на працю, відпочинок, охорону здоровя, майно тощо, організації мають право на майно, провадження господарської діяльності та ін.

Субєктивне право - саме те право, що вживається як в однині, так і в множині див. субєктивні права.

                                     

2.3. Розуміння права Природне право

Виокремлюють таке поняття, як природне право, тобто мається на увазі сукупність правил, які випливають з самої природи буття людини і відбивають загальнолюдські уявлення про принципи, на яких мають базуватися взаємовідносини між людьми, а тому є вічними і незмінними, як сама природа.

Природне право протиставляється позитивному створеному людьми.

                                     

2.4. Розуміння права Позитивне право

Позитивне право - це право, яке існує внаслідок утвердження його органами державної влади. Воно виникає з формуванням державності. Позитивне право міститься в нормативно-правових документах: законах, судових прецедентах, актах виконавчої влади. Позитивне право має фіксувати природне право, однак наскільки це реально відбувається - залежить від політичного режиму тієї чи іншої держави.

                                     

2.5. Розуміння права Наука права

Юриспруденція - це юридична наука, яка вивчає специфічні ознаки держави і права. Основним її завданням є аналіз і синтез нових знань про різноманітні державно-правові явища і процеси.

Вона є науковою та навчальною дисципліною, що вивчає право і включає загальну теорію права, держави та окремі галузеві і прикладні науки.

                                     

3. Джерела права

Люди часто плутають джерела права як нормативні акти лат. fontes iuris oriundi та джерела пізнання права лат. fontes iuris cognoscendi. Право завжди виникало на основі права власності.

В юриспруденції використовуються такі основні значення джерела права:

  • матеріальне - джерелом права є фактори, що створюють право;
  • ідеалістичне - джерело права визначається як першоджерело;
  • формально-юридичне - ототожнення права з формами права;
  • а також інші значення, наприклад, джерело права - це сила, що створює право.

Джерело права у формально-юридичному значенні - це способи зовнішнього закріплення правових норм.

Джерелами або формами права в різних правових системах визнаються:

Нормативно-правовий акт Нормативно-правовий акт - це офіційний письмовий документ, прийнятий спеціальними субєктами, котрі володіють відповідними повноваженнями, і приймається у встановленій формі та за конкретно визначеною процедурою, а також має на меті встановлення, зміну чи скасовування норми права. Правовий прецедент Правовий прецедент - це рішення судового або адміністративного органу, яке використовується як взірець при розгляді всіх аналогічних справ у майбутньому. Правовий санкціонований звичай Правовий санкціонований звичай - це визнане державою правило поведінки, що являє собою багаторазове повторення певних дій і стає частиною національного законодавства. Договір у тому числі Нормативний договір, Міжнародний договір Нормативний договір - угода двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення норм права. Релігійні тексти.

Цей перелік не є вичерпним, особливо з історичної точки зору.



                                     

4. Принципи права

Принципи права - це вихідні положення права, що є основою для його формування. Це загальні і стабільні вимоги, що сприяють узгодженню та захисту суспільних цінностей, визначають характер права і напрями його подальшого розвитку. Принципи є базисом права, містяться у його змісті, виступають як зразок для формування права. Вони віддзеркалюють основні звязки, які реально існують у правовій системі.

Залежно від сфери дії принципи поділяються на: загальні, галузеві, міжгалузеві, принципи підгалузей і інститутів права.

Загальні принципи права - це принципи, які характерні для права в цілому, діють у всіх галузях та інститутах права.

Принципи права - це аксіоматичні поняття, на яких будується і функціонує правова система.

Загальні принципи права:

  • Принцип рівності - це рівність усіх перед законом, рівність прав і обовязків, незалежно від національної релігійної й іншої приналежності, службового й іншого положення, рівна відповідальність перед законом;
  • Принцип законності - виражається у вимогах
  • Принцип свободи - право виступає як міра свободи - політичної, економічної, ідеологічної;
  • а) якості нормативно-правових актів, несуперечності їх один одному між ними має бути ієрархічна субординація залежно від юридичної сили;
  • Принцип гуманізму - це право на життя, здоровя, особисту волю і безпеку, право на охорону своєї честі і репутації, недоторканість особи й ін;
  • в) невідворотної відповідальності за вину громадян і посадових осіб.
  • Принцип демократизму - означає, що право і законодавство виражають волю народу, волю всіх і кожного, формуються через форми народовладдя: безпосередню і представницьку демократію;
  • Принцип справедливості - право виступає як міра справедливості;
  • б) суворого додержання та виконання юридичних норм, правових приписів усіма субєктами - громадянами, їх громадськими та некомерційними організаціями, посадовими особами, державними органами. Передбачає також недопустимість зловживання субєктивним правом;

Галузеві принципи права притаманні конкретній галузі права. Вони серед іншого визначають специфіку певної галузі. Наприклад, принцип рівності сторін у майнових відносинах - у цивільному праві; принцип забезпечення свободи праці - у трудовому праві тощо.

Міжгалузеві принципи права характерні декільком близьким галузям права. Наприклад, принципи гласності, змагальності сторін і незалежності судочинства - у кримінально-процесуальному та цивільно-процесуальному праві; принципи матеріальної відповідальності - у цивільному та трудовому праві тощо.

                                     

5. Функції права

Функції права - це основні напрями впливу права на свідомість і поведінку субєктів суспільних відносин з метою розвязання конкретних завдань. Основна функція права полягає в тому, що воно є нормативним і загальнообовязковим засобом врегулювання суспільних відносин, а значить функція є нормативно-регулюючою. Функції права можна класифікувати за різними підставами

За сферою правового впливу розрізняють такі функції:

  • культурно-виховна - регулювання відносин у сфері науки, освіти і культури.
  • економічна - регулювання економічних відносин;
  • ідеологічна - формування суспільної свідомості шляхом правового визнання або заборони певних ідеологій;
  • політична - регулювання політичних відносин;
  • екологічна - регулювання відносин природокористування;

За характером впливу на свідомість і поведінку субєктів суспільних відносин:

  • захисна - охорона соціальних цінностей від посягань на них.
  • нормативно-регулююча - регламентування поведінки субєктів суспільних відносин;
  • виховна - вплив на формування світогляду та правосвідомості;
  • комунікативна - сприяння організації правовідносин між їх учасниками;
  • орієнтаційна - визначення ціннісних критеріїв поведінки;
  • інформаційна - доведення до відома змісту державної волі;

За характером впливу:

  • запобіжна - запобігання виникненню небажаних суспільних відносин.
  • динамічна - сприяння виникненню і розвитку нових суспільних відносин;
  • статична - закріплення і стабілізація існуючих суспільних відносин;
  • охоронна - охорона суспільних відносин від небажаних на них впливів;
  • інтегративна - системоутворюючий вплив на суспільні відносини;
  • установча - первинне заснування певних соціальних інститутів;

За сферою, на яку поширюються функції права:

  • міжгалузева ;
  • норма права.
  • галузева ;
  • загальноправова ;
  • правовий інститут ;


                                     

6. Цінності в праві і право як цінність

Право є цінністю, оскільки здатне внаслідок своїх властивостей задовольняти певні людські потреби, бути інструментом реалізації та погодження інтересів субєктів права.

Виділяють декілька аспектів цінностей права:

  • Інструментальна службова цінність
  • Соціальна цінність.
  • Власна цінність права
  • Історико-культурна цінність

Власна цінність права повязана з його сутністю і полягає в тому, що у праві виявляється справедлива міра свободи і рівності. Право надає свободу вибору, погоджує права й обовязки, встановлює взаємну відповідальність особи і держави, втілює гуманізм, толерантність і консенсус, поєднує свободу і порядок - долає хаос та забезпечує розвиток і охорону порядку.

Інструментальна службова цінність права виражається в його зовнішніх властивостях як регулятора суспільних відносин, інструменту для вирішення різних завдань, зокрема для забезпечення функціонування соціальних інститутів та інших соціальних благ.

Історико-культурна цінність права виявляється у його можливостях бути охоронителем культурних надбань різних поколінь людства, скарбницею правових принципів і норм.

Соціальна цінність права виражена в призначенні права забезпечувати в суспільстві стан стабільності, узгодження суспільних і особистих інтересів.

Від цінностей права слід відрізняти правові цінності.

Правові цінності - це різноманітні матеріальні та нематеріальні блага, які забезпечуються правом.

                                     

7. Система права

Система права - це обумовлена характером суспільних відносин внутрішня будова структура права, що полягає в обєднанні правових норм в інститути, підгалузі та галузі права елементи системи права. Це комплекс юридичних норм певної держави, який характеризується єдністю, узгодженістю, взаємоповязаністю.

У системі права існують глобальні розподіли дихотомії "матеріальне - процесуальне" та "публічне - приватне".

  • Процесуальне право регулює порядок вирішення конфліктів, розслідування і судового розгляду злочинів тощо. Схематично, процесуальні норми відповідають на питання "як?"
  • Матеріальне право регулює суспільні відносини, які реально склалися між людьми субєктами права і мають бути організовані. Схематично, матеріальні норми відповідають на питання "що?"
  • Публічне право - сукупність правових норм, які регулюють сферу публічних державних інтересів. Юридичний пріоритет має воля органів державної влади, хоча спрямована вона на захист інтересів особи та населення в цілому. До публічного права належать конституційне, адміністративне, фінансове, кримінальне, процесуальне право.
  • Приватне право - сукупність правових норм, які регулюють сферу приватних інтересів окремих осіб, громадян та їх обєднань. Це норми цивільного, торгового, господарського тощо права.

Приватне і публічне право взаємоповязані, оскільки держава захищає приватні інтереси осіб, а особи здійснюють свою майнову, господарську діяльність хоча і незалежно від влади, але на основі визначених державою норм, тобто приватне право ґрунтується на публічному праві, яке охороняє і захищає норми приватного.

                                     

7.1. Система права Правові інститути

Інститут права правовий інститут - сукупність правових норм, які:

  • є суттєвими і самостійними, утворюють цей інститут в межах комплексної галузі права
  • регулюють окремий вид суспільних відносин і становлять відокремлену частину в межах галузі права.
  • регулюють однорідні суспільні відносини, які звязані між собою як якісно самостійна та відокремлена група

Існують такі ознаки інституту права:

  • наявність сукупності правових норм
  • обєднання норм права стійкими закономірностями і звязками.
  • їх юридична однорідність
                                     

7.2. Система права Підгалузі права

Підгалузь права - сукупність обєднання правових інститутів, яка обєктивно складається в межах однієї галузі права. Регулює специфічне коло правовідносин в межах сфери правового регулювання відповідної галузі права.

На відміну від інституту права, не є обовязковим елементом галузі права.

Наприклад, існують парламентське, муніципальне право, виборче право в межах конституційного права; бюджетне, податкове право в межах фінансового права; авторське, спадкове тощо в межах цивільного права; корпоративне право в межах господарського права; гірниче право, лісове право в межах екологічного права.

                                     

7.3. Система права Галузі права

Система права поділяється на галузі права залежно від предмета та методу правового регулювання.

  • Метод правового регулювання - спосіб впливу владного впливу держави на суспільні відносини, здійснюваний за допомогою правових норм та інших юридичних способів. Визначає, як право реагує на суспільні відносини. Обумовлюється характером звязків між субєктами рівність чи підлеглість, способом регулювання, юридичними наслідками заохочення чи юридична відповідальність.
  • Предмет правового регулювання - це суспільні відносини, які регулюються даними юридичними нормами. Елементами предмету правового регулювання є субєкти, їх поведінка, обєкти предмети та явища, з приводу яких виникають правові відносини, соціальні факти обставини, випадки, через які настають чи припиняються правові відносини.

Отже, галузь права - це система юридичних норм, які властивими їм методами врегульовують відносини у певній сфері суспільного життя.

Галузі права можна поділити на такі три види:

  • Фундаментальні профілюючі галузі права: утворюють юридичну основу, обовязкову частину системи права, є "юридично первісні" тобто утворюють правовий матеріал, що використовується при формуванні інших галузей права. До таких належать конституційне право, цивільне право, адміністративне право, кримінальне право, цивільно-процесуальне право, кримінально-процесуальне право.
  • Комплексні галузі права: сполучення різнорідних інститутів фундаментальних та спеціальних галузей права. До них належать господарське право, морське право та інші.
  • Спеціальні галузі права: правові режими пристосовані до особливих сфер життя суспільства. Це трудове, земельне, сімейне право хоча його статус - галузі чи підгалузі права - в юридичній науці точно не визначено тощо.

Основні галузі права

  • Цивільне право - сукупність правових норм, які регулюють майнові та повязані з ними особисті немайнові відносини між громадянами. Виникають ці правовідносини з приводу володіння, користування і розпоряджання власністю, її продажем та купівлею, спадкоємства тощо між фізичними та юридичними особами - субєктами цивільного права. Ознаками суспільних відносин, які регулюються нормами цивільного права, є рівність субєктів права, відсутність відносин влади і супідрядності. Тому метод правового регулювання диспозитивний або автономний: дозволяє субєктам права самостійно обирати модель поведінки або укладати самостійні документи, які будуть їх врегульовувати. Джерелом цивільного права в Україні є Цивільний кодекс України.
  • Екологічне право обєднує правові норми, які регулюють відносини у сфері освоєння, використання та охорони природного середовища з метою зберігання природних багатств, запобігання екологічно шкідливого впливу діяльності людини на її середовище існування, забезпечення раціонального природокористування. Правові норми цієї галузі визначають порядок охорони природи, порядок проведення контролю за дотриманням нормативів якості навколишнього середовища тощо. В Україні джерелами екологічного права є Земельний, Лісовий, Водний кодекси, Кодекс України про надра, Закони України "Про тваринний світ", Закон України "Про природний заповідний фонд", Гірничий закон України, Закони "Про рослинний світ", "Про бджільництво" та інші аналогічні нормативно-правові акти. Крім того, джерелом міжнародного екологічного права є Декларація Ріо-де-Жанейро щодо навколишнього середовища та розвитку та інші аналогічні міжнародні правові акти.
  • Конституційне право - сукупність правових норм, які регулюють становище людини в суспільстві і державі, принципи суспільного і політичного ладу, організацію і діяльність системи органів держави та місцевого самоврядування, тобто відносини між людиною, суспільством і державою. Метод правового регулювання імперативний. Норми конституційного права є провідними щодо інших галузей права. Джерелом конституційного права України та більшості інших країн є Конституція.
  • Земельне право - сукупність правових норм, які регулюють правовідносини, повязані з володінням, користуванням і розпоряджанням землею. Методами правового регулювання є дозволи та заборони. Джерелами земельного права в Україні є Земельний кодекс України, Закони України "Про охорону земель", "Про оренду землі", "Про землеустрій" тощо, частково Податковий кодекс України; аналогічні нормативно-правові акти інших країн.
  • Кримінальне право обєднує правові норми, які визначають суспільно небезпечні діяння злочини та міру відповідальності за їх вчинення. Кримінальне законодавство визначає коло державних органів, їх права та обовязки щодо осіб, які вчинили злочин, складові злочинів, види санкцій та порядок їх призначення тощо. Метод регулювання імперативний заборони. Джерелом кримінального права є Кримінальні кодекси відповідних країн, зокрема Білорусі, Таджикистану, Росії, України, Вєтнаму Penal Code, Нової Зеландії Crimes Act 1961 тощо.
  • Сімейне право - це система правових норм, спрямованих на врегулювання особистих немайнових та майнових відносин між: подружжям, батьками та дітьми, усиновлювачами та усиновленими, опікунами, піклувальниками та підопічними, патронатними вихователями та їх вихованцями та інших сімейних відносин між членами сімї та родичами.
  • Трудове право - сукупність правових норм, які регулюють правовідносини між наймодавцем і працівником: організація праці, робочий час і час відпочинку, вид та розмір заробітної плати, умови виникнення, зміни та припинення трудових відносин тощо. Субєктами права є працівники з одного боку та організації, підприємства - з іншого, а також профспілки. В Україні джерелом трудового права є Кодекс законів про працю України, в Білорусі та РФ - Трудові кодекси.
  • Цивільно-процесуальне право - сукупність правових норм, які регулюють порядок розгляду цивільних справ. Норми галузі визначають права та обовязки сторін, між якими виникла суперечка про право позивачів і відповідачів, судових і прокурорських органів з приводу судового розгляду цивільних справ, порядок подачі позову, підсудність та інші питання, які виникають під час розгляду судами цивільних справ. Джерелом галузі права є Цивільний процесуальний кодекс.
  • Кримінально-процесуальне право - система правових норм, що встановлюють типову модель та визначають процесуальну форму діяльності органів досудового слідства, прокуратури та суду зі встановлення обєктивної істини та вирішення інших завдань судочинства, розгляду та розвязання кримінальних справ, здійснення правосуддя, створюють необхідні юридичні гарантії встановлення істини та захисту прав і свобод людини. Систему кримінально-процесуального права утворюють норми права загальної та особливої частини, в рамках яких можуть виділятись окремі процесуальні інститути. До загальної частини належать норми, якими визначаються завдання та принципи кримінального процесу, статус окремих учасників процесу, загальні норми доказового права та інші норми, що визначають найбільш важливі процесуальні гарантії правосуддя. Особливу частину утворюють норми, якими регулюються кримінально-процесуальні відносини на різних стадіях кримінального процесу. Першоджерелом норм кримінально-процесуального права є Конституція держави. Основним системним джерелом норм кримінально-процесуального права є Кримінально-процесуальний кодекс України. До джерел норм кримінально-процесуального права відносяться також міжнародні правові акти та прецедентна практика Європейського суду з прав людини. Окрім Конституції України, міжнародних правових актів, прецедентної практики Європейського суду з прав людини та Кримінального процесуального кодексу України, до джерел норм кримінально-процесуального права належать закони України "Про судоустрій та статус суддів" Закон України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII // Офіційний вісник України. - 2016. - № 56. - Ст. 1935, "Про прокуратуру", "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", Закон України "Про запобігання корупції" Відомості Верховної Ради. - 2014. - № 49. - Ст. 2056, "Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві", "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду", "Про виконавче провадження" Закон України від 2 червня 2016 року № 1404-VIII // Офіційний вісник України. - 2016. - № 53. - Ст. 1852 та деякі інші законодавчі акти, якими вносяться зміни або доповнення до Кримінального процесуального кодексу тощо. Стале процесуальне законодавство за нинішніх умов правових реформ доповнюють новітні нормативні акти, зокрема Закон України "Про Національне антикорупційне бюро України" № 1698-VII від 14 жовтня 2014 року, Закон України "Про Національну поліцію" № 580-VIII від 2 липня 2015 року, Закон України "Про Державне бюро розслідувань" № 794-VIII від 12 листопада 2015 року Відомості Верховної Ради. - 2016. - № 6. - Ст. 55.
  • Фінансове право - сукупність правових норм, які регулюють суспільні відносини, що виникають під час виконання державою дій, які повязані з формуванням і виконанням бюджету, грошовим обігом, податками тощо. Субєктами цих відносин є органи держави, а також фізичні та юридичні особи. Методами правового регулювання є ревізії, контроль, владні приписи. Джерелами фінансового права в Україні є Податковий кодекс у США, Tax Administration act 1994 Нової Зеландії, Податкові кодекси Туркменістану, Білорусі, Російської Федерації тощо), Бюджетний кодекс тощо.
  • Адміністративне право - сукупність правових норм, які регулюють суспільні відносини, що виникають під час виконання органами державної влади виконавчо-розпорядчої діяльності. Ці відносини є предметом правового регулювання, метод правового регулювання імперативний. Однією з сторін завжди виступає посадова особа чи державний орган. Існує багато джерел адміністративного права.

Міжнародне і національне право

Право існує у таких системах права, як міжнародне і національне право.

  • Міжнародне право - це система права, яка є результатом спільної нормотворчості різних держав та інших субєктів світової спільноти і регулює міжнародні відносини.
  • Національне право - це система права, що виникає за посередництвом нормотворчості держави і забезпечує внутрішнє правове регулювання.
                                     

8. Право і мораль

І право, і мораль є засобами соціального регулювання. Їх норми як правові норми, так і моральні є соціальними, існують в реальній поведінці людей, протидіють свавіллю. Проте, вони мають різне походження і функції, що зумовлює чіткі відмінності між ними:

Право досить тісно повязане з мораллю. Мораль формується, як і право - внаслідок суспільного переосмислення дійсності, взаємодії субєктів соціуму. Проте, право не завжди є моральним, а мораль не завжди правовою. Право є результатом формування парадигми необхідної поведінки для конкретної особи у державному житті. Мораль - це усвідомлення різниці між добром і злом, порядністю і безчестям, що не завжди є основою для формування права. Різні концепції праворозуміння визначають співвідношення права і моралі по-різному. Школа природного права виокремлює єдність моралі і права - це так званий принцип морального права, що пояснює мораль як основну складову побудови системи права. Юридичний позитивізм розділяє мораль і право. Закон як форма закріплення, відповідно до цієї концепції, не завжди базується і збігається з мораллю.

                                     

9. Право і закон

"Право створюється суспільством, а закон - державою" відома юридична формула.

Співвідношення права і закону полягає в такому:

  • суть закону повинна збігатися з його формальним закріпленням.
  • лише право має лежати в основі закону, оскільки закон може бути правовим явищем лише як форма вираження права;

Правовий закон - законодавчий акт, створений на основі принципу верховенства права, який своєю метою і регулюванням здатний забезпечити розвиток людини, громадянського суспільства і держави в правових межах.

Право є основою для формування закону. Закон - це нормативно-правовий акт який встановлює, скасовує або змінює норму права і регулює найважливіші суспільні відносини. Законом визначаються міри дозволеної, потрібної поведінки всього суспільства в цілому, і окремо кожного індивіда. Держава як основний творець закону демонструє рівень правової культури, демократичність суспільства і режим правового регулювання всіх сфер суспільних відносин.

Закон - це не завжди право, проте закон повинен бути частиною права і базуватись на ньому, адже суспільство потребує вираження своєї волі у формі правового закону.

                                     

10. Література і посилання

  • Петришин О. В. Модельні правові акти: теорія та практика реалізації: монографія / О. В. Петришин, О. А. Колодій. - К.: Алерта, 2016. - 204 с.
  • Тертишник В. М. Реалізація правових позицій та прецедентної практики Європейського суду з прав людини в розвязанні проблем кримінально-процесуального права України / В. М. Тертышник // Правова позиція. - 2016. - № 1 16. - С. 7 - 13.
  • До проблеми співвідношення права і закону./С. В. Яремчук//-2013. - № 2
  • Природне та позитивне право: компаративний аналіз/В. Є. Дзівідзінський// Вісник Дніпропетровського університету - 2012. - т. 20, вип. 222
  • Принципи права як загальнотеоретична категорія/О. О. Уварова//Юрист України. - 2011. - № 4.
  • Правознавство: Підруч. / А. І. Берлач, Д. О. Карпенко, В. С. Ковальський, А. М. Колодій, А. Ю. Олійник, О. О. Підопригора; за ред. В. В. Копєйчикова, А. М. Колодія. - Київ: Юрінком Інтер, 2006. - 748 с. ISBN 966-667-154-9.
  • Право та мораль: Співвідношення понять в контексті аналізу основних регуляторів суспільних відносин, чинників та наслідків їхнього регуляторного впливу.//О. М. Єлманова//-2011. - № 4
  • Гавриленко О. А. Основні риси права скіфських ранньодержавних утворень // Часопис Київського університету права. - 2007. - № 1. - С. 17 - 22.
  • Право // Юридична енциклопедія: с. - ISBN 966-96358-1-0.
  • Тертишник В. М. Кримінально-процесуальне право України: підручник 4-те вид., доп. і перероб / В. М. Тертишник. - Київ: А. С. К., 2003. - 1120 с.
                                     

10.1. Література і посилання Посилання

  • Натуральне право // Українська мала енциклопедія: 16 кн: у 8 т. / проф. Є. Онацький. - Буенос-Айрес, 1962. - Т. 5, кн. IX: Літери На - Ол. - С. 1095. - 1000 екз.
  • Право // Українська мала енциклопедія: 16 кн.: у 8 т. / проф. Є. Онацький. - Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. - Буенос-Айрес, 1963. - Т. 6, кн. XII: Літери По - Риз. - С. 1470-1471. - 1000 екз.
Бесплатно и без рекламы
не нужно скачивать или устанавливать

Pino - логическая онлайн игра, в основе которой находится тактика и стратегия. Это ремикс на шахматы, шашки и уголки. Игра развивает воображение, концентрацию внимания, учит решать поставленные задачи, планировать свои действия и логически мыслить. Не важно сколько у вас фишек, главное как они размещены!

интеллектуальная игра онлайн →