Топ-100
Back

ⓘ Інтернет, міжнародна компютерна мережа, всемережжя, міжмережа, міжмережжя - всесвітня система сполучених компютерних мереж, що базуються на комплекті Інтернет-п ..



Інтернет
                                     

ⓘ Інтернет

Інтернет, міжнародна компютерна мережа, всемережжя, міжмережа, міжмережжя - всесвітня система сполучених компютерних мереж, що базуються на комплекті Інтернет-протоколів. Інтернет також називають мережею мереж, бо він складається з мільйонів локальних і глобальних приватних, публічних, академічних, ділових і урядових мереж, повязаних між собою з використанням різноманітних дротових, оптичних і бездротових технологій. Міжмережжя становить фізичну основу для розміщення величезної кількості інформаційних ресурсів і послуг, як-от взаємоповязані гіпертекстові документи Всесвітнього павутиння та електронна пошта.

Станом на 2019 рік більшість населення Землі мали доступ до мережі Інтернет.

                                     

1. Назва

У повсякденній мові слово інтернет розм. інет із малої літери найчастіше вживається в значенні Всесвітнього павутиння Всемережжя всесвітня глобальна мережа, світова павутина) та доступної в нім інформації, а не в значенні самої фізичної мережі Інтернет. Таке вживання можна пояснити паралелями з термінами "радіо" і "телебачення".

В україномовних джерелах поширений дослівний переклад з англійської - Міжмережжя. Також у неформальному та професійному середовищі трапляються терміни мережа, тенета, нетрі.

                                     

2. Структура

Інтернет не має централізованого управління, правил використання чи доступу. Кожна складова мережа встановлює свої власні стандарти. Централізовано визначаються правила використання адресного простору Інтернет-протоколу та Системи доменних імен. Керує цим Інтернет-корпорація з присвоєння імен та номерів англ. Internet Corporation for Assigned Names and Numbers, або ICANN, міжнародна некомерційна організація з головним офісом у США. Технічне обґрунтування і стандартизацію основних протоколів IPv4 та IPv6 проводить Internet Engineering Task Force IETF - некомерційна організація, відкрита міжнародна спільнота проєктувальників, учених, мережевих операторів і постачальників послуг.

Мережа побудована на використанні протоколу IP і маршрутизації пакетів даних. В наш час Інтернет відіграє важливу роль у створенні інформаційного простору глобального суспільства, слугує фізичною основою доступу до вебсайтів і багатьох систем протоколів передачі даних.

                                     

3. Історія

1962 року Джозеф Ліклайдер 1915 - 1990, керівник Агентства передових оборонних дослідницьких проєктів США англ. Defense Advanced Research Projects Agency, DARPA висловив ідею Всесвітньої компютерної мережі. 1969 року Міністерство оборони США започаткувало розробку проєкту, котрий мав на меті створення надійної системи передачі інформації на випадок війни. Агентство DARPA запропонувало розробити для цього компютерну мережу. Розробка була доручена Каліфорнійському університету Лос-Анджелеса, Стенфордському дослідному центрові, Університету штату Юта і Університету штату Каліфорнія в Санта-Барбарі. Ця мережа була названа ARPANET англ. Advanced Research Projects Agency Network - Мережа Агентства передових досліджень. У рамках проєкту мережа обєднала названі заклади. Всі роботи фінансувались за рахунок Міністерства оборони. ARPANET почала активно рости й розвиватись, її дедалі ширше почали використовувати вчені із різних галузей науки.

Перший сервер ARPANET було встановлено 1 вересня 1969 року у Каліфорнійському університеті в Лос-Анджелесі. Компютер "Honeywell 516" мав 12 кілобайтів оперативної памяті.

До 1971 року була розроблена перша програма для відправлення електронної пошти мережею, котра відразу стала дуже популярною.

На початку 1970-х років обєднувала близько 200 вузлів.

1973 року до мережі через трансатлантичний кабель були підключені перші іноземні організації з Великої Британії і Норвегії - мережа стала міжнародною.

У 1970-х роках мережа загалом використовувалась для пересилки електронної пошти, тоді ж зявилися перші списки поштових розсилок, групи новин та дошки оголошень. Але в ті часи мережа ще не могла легко взаємодіяти з іншими мережами, котрі були побудовані на інших технічних стандартах. До кінця 1970-х років почали активно розвиватись протоколи передачі даних, що були стандартизовані в 1982 - 1983 роках.

1 січня 1983 року мережа ARPANET перейшла з протоколу NCP на протокол TCP/IP, який досі успішно використовується для обєднання мереж. Саме 1983 року за мережею ARPANET закріпився термін "Інтернет".

Урядове фінансування магістральної мережі Національного наукового фонду США в 1980-х, а також приватне фінансування для інших комерційних магістральних мереж у всьому світі привело до участі в розробці нових мережевих технологій і злиття багатьох мереж. Комерціалізація в 1990-х міжнародної мережі привела до її популяризації та впровадження в практично кожен аспект сучасного життя людини.

1984 року була розроблена система доменних назв англ. Domain Name System, DNS. Тоді ж у мережі ARPANET зявився серйозний суперник - Національний науковий фонд США NSF заснував міжуніверситетську мережу NSFNet англ. National Science Foundation Network, котра була сформована з дрібніших мереж, включаючи відомі на той час Usenet та Bitnet і мала значно більшу пропускну здатність, аніж ARPANET. До цієї мережі за рік підєдналось близько 10 тисяч компютерів; звання "Інтернет" почало плавно переходити до NSFNet.

1988 року було винайдено протокол Internet Relay Chat IRC, завдяки якому в Інтернеті стало можливим спілкування в реальному часі чат.

1989 року в Європі, в стінах Європейського центру ядерних досліджень CERN народилась концепція тенет. Її запропонував знаменитий британський вчений Тім Бернерс-Лі, він же протягом двох років розробляв протокол HTTP, мову гіпертекстової розмітки HTML та ідентифікатори URI.

1990 року мережа ARPANET припинила своє існування, програвши конкуренцію NSFNet. 1992 року компанія Sprint Corporation вперше почала надавати послугу підєднання до Internet за допомогою модема і телефонної лінії англ. dial-up access.

1991 року http-сервери стали доступні в Інтернеті, а 1993 року зявився знаменитий веб-браузер англ. web-browser NCSA Mosaic. Всесвітня павутина ставала дедалі популярнішою.

1995 року NSFNet повернулась до ролі дослідницької мережі; маршрутизацією всього трафіку Інтернету тепер займались мережеві провайдери постачальники послуг, а не суперкомпютери Національного наукового фонду.

В тому самому році тенета стали основним постачальником інформації в Інтернеті, обігнавши за обсягом трафіку протокол передачі файлів FTP; було сформовано Консорціум всесвітньої павутини англ. World Wide Web Consortium. Можна сказати, що тенета перетворили Інтернет і створили його сучасний вигляд. З 1996 року Всесвітнє павутиння майже повністю підмінило собою поняття "Інтернет".

Протягом 1990-х років Інтернет обєднав у собі більшість існуючих на той час мереж. Завдяки відсутності єдиного керівного центру, а також завдяки відкритості технічних стандартів Інтернету, що автоматично робило мережі незалежними від бізнесу чи уряду, обєднання виглядало неймовірно привабливим. До 1997 року в Інтернеті нараховувалось близько 10 мільйонів компютерів і було зареєстровано понад мільйон доменних назв. Інтернет став дуже популярним засобом обміну інформацією.

1998 року Папа Римський Іван Павло II заснував Міжнародний день інтернету, який щорічно святкується 4 квітня, в Україні з 2001 року "День Інтернету" відмічається щорічно 14 грудня.

У наш час Інтернет став доступним не лише через компютерні мережі, але й через супутники звязку, радіосигнали, кабельне телебачення, телефонні лінії, мережі стільникового звязку, спеціальні оптико-волоконні лінії і електропроводи. Всесвітня мережа стала невідємною частиною життя у розвинутих країнах, та країнах, що розвиваються.

2000 року нараховувалося близько 327 млн користувачів, з них тільки в США чисельність перевищувала 100 млн чоловік.

2004 року Інтернет нараховував 700 млн користувачів. Число сайтів, що становило в 1993 р. 26 тис., на той час перевищило 5 млн.

5 січня 2011 року кількість інтернет-користувачів у світі сягнула 2 мільярдів.

На 2017 рік у світі нараховувалось 3.8 млрд користувачів всесвітньої мережі або 50 % населення Землі. Значно зростає кількість користувачів соцмереж і частка мобільних пристроїв у мережі.

Станом на листопад 2019 року в світі до інтернету підєднані 4.1 млрд людей. 48 % жінок користуються інтернетом, серед чоловіків відсоток вищий - 58 %. Рівень підключення зріс на 5.3 % у порівнянні із 2018 роком. У 2019 році рівень користування інтернетом зріс до 53.6 %. Найвищий рівень підключення в Європі 82.5 %, а найнижчий - в Африці 28.2 %. Найбільший розрив між чоловіками і жінками в Африці, в арабських країнах і в Азіатсько-Тихоокеанському регіоні. 3.6 млрд чоловік все ще без інтернету.



                                     

4.1. Основи організації мережі Інтернет Ключові принципи Інтернету

Інтернет складається з багатьох тисяч корпоративних, наукових, урядових та домашніх мереж. Обєднання різнорідних за архітектурою мереж стало можливо завдяки протоколу IP англ. Internet Protocol і принципу маршрутизації пакетів даних. Протокол ІР був спеціально створений агностичним у відношенні до фізичних каналів звязку. Тобто будь-яка мережа передачі цифрових даних може передавати інтернет-трафік. На стиках мереж спеціальні маршрутизатори займаються сортуванням та перенаправленням пакетів даних, базуючись на ІР-адресах одержувачів цих пакетів. Протокол ІР утворює єдиний адресний простір у масштабах всього світу, але в кожній окремо взятій мережі може існувати свій власний адресний підпростір. Така організація ІР-адрес дозволяє маршрутизаторам однозначно визначати подальший напрямок для кожного, навіть найменшого, пакету даних. У результаті між різними мережами Інтернету не виникає конфліктів і дані точно і без перешкод передаються від мережі до мережі по всій планеті.

Сам протокол ІР був народжений у дискусіях всередині організації IETF, назву котрої можна перекласти як "Група для вирішення задач проєктування Інтернету". IETF і її робочі групи досі займаються розвитком протоколів Всесвітньої мережі. Вона відкрита для публічної участі та обговорень. Комітети цієї організації публікують т. зв. документи RFC англ. Request for Comments - запит коментарів. В цих документах даються технічні специфікації і точні пояснення багатьох питань. Деякі документи RFC організація IAB англ. Internet Architecture Board - Рада з архітектури Інтернету оголошує Стандартами Інтернету. З 1992 року IETF, IAB та ряд інших організацій утворюють Товариство Інтернету англ. Internet Society, ISOC - організаційну основу для різноманітних дослідницьких та консультативних груп, що займаються розвитком Інтернету.

                                     

4.2. Основи організації мережі Інтернет Протоколи Інтернету

В даному випадку протокол - це спосіб взаємодії, обміну даними між компютерами при роботі у мережі. Щоб різні компютери могли разом працювати, вони повинні "розмовляти однією мовою", тобто використовувати однакові протоколи. Сукупність цих протоколів називають стеком протоколів TCP/IP.

Нижче в алфавітному порядку перелічено найпоширеніші мережеві протоколи відповідно до моделі OSI:

Окрім того, існує цілий ряд ще нестандартизованих, але вже доволі популярних протоколів. Як правило, це протоколи децентралізованого обміну файлами та текстовими повідомленнями; на деяких із них побудовані цілі файлообмінні мережі. Це такі протоколи, як:

                                     

5. Служби доступу INTERNET до віддалених файлів

Інформаційні архіви - це "компютерні бібліотеки", в яких зберігаються різноманітні матеріали і програми, що користуються тривалим попитом і нерідко мають значний обсяг. Інформація в архівах зберігається у вигляді файлів, які в залежності від їх тематичної спрямованості групуються в каталоги і підкаталоги, створюючи деревоподібну структуру аналогічну файловій структурі операційних систем MS-DOS і UNIX. Каталог найвищого рівня називається кореневим каталогом архіву.

Основною функцією поштового сервера інформаційного архіву є пересилання по запиту користувачів необхідних файлів засобами електронної пошти. У процесі підготовки файлу до пересилання поштовий сервер автоматично виконує у випадку необхідності або по запиту користувача операції стиску і кодування інформації. Поштові програмні сервери, що працюють з інформаційними архівами, можна розділити на три види:

  • файловий сервер;
  • WAISmail-сервер.
  • FTPmail-сервер;

Файловий сервер обслуговує тільки один інформаційний архів і призначений тільки для автоматичного прийому запитів користувачів і видачі електронною поштою результатів їх виконання у вигляді файлів із текстовою інформацією, графічними продуктами, програмами тощо;

FTPmail-сервер дозволяє користувачу отримати файли з віддалених інформаційних архівів, що працюють у режимі FTP File Transfer Protocol. Функції FTPmail-серверу складніші, ніж файлового сервера. По запиту користувача сервер автоматично формує програму взаємодії з віддаленим архівом, проводить сеанс звязку і відсилає його результати замовнику електронною поштою;

Доступ до файлів віддалених компютерів відбувається під керуванням протоколу передачі даних File Transfer Protocol, а для обміну інформацією компютер потрібно підєднати до FTP-сервера вузлового компютера в INTERNET, на якому зберігаються файли, призначені для передачі інформації. Багато загальнодоступних FTP-серверів дозволяють під час сеансу звязку отримати будь-які файли, які цікавлять користувача.

Довідково-пошуковий WAISmail-сервер Wide Area Information Service призначений для пошуку інформаційних архівів, що містять необхідні файли.



                                     

6. Послуги компютерної мережі INTERNET

INTERNET надає такі основні види послуг:

  • доступ до інформаційної системи World Wide Web WWW.
  • e-mail - електронна пошта;
  • групи новин;
  • доступ до файлів віддалених компютерів;
  • спілкування з іншими користувачами шляхом використання сервісу інтернет чату;
  • списки поштової розсилки;
  • пошук інформації в базі даних в оперативному режимі;
  • сеанси звязку з іншими компютерами, підєднаними до INTERNET;

З додаткових послуг можна виділити наступні:

  • безпровідне зєднання.
  • RadioInternet;
  • безпечні угоди;
  • відеоконференційний звязок;
  • розмовний конференційний звязок;
  • широка передача MultiMedia;
                                     

7. Формування назв телеконференцій

Імена телеконференцій мають ієрархічну структуру. Вищий рівень цієї структури називають ієрархіями телеконференцій. Ієрархії бувають територіальними - тоді їхні назви збігаються з позначеннями країн або домінуючих у цих країнах систем. Також існують міжнародні ієрархії, найвідомішими з яких є:

  • rec - відпочинок, хобі, захоплення;
  • soc - питання суспільного життя;
  • comp - обговорення питань, повязаних із компютерами і програмуванням;
  • biz - бізнес і альтернативна ієрархія.
  • misc - теми, що не входять у жоден із класів, або які одночасно охоплюють кілька класів;
  • talk - обговорення дискусійних питань за інтересами;
  • sci - дискусії і обмін досвідом із різних наукових дисциплін;
  • news - обговорення програми обміну новинами, питання розвитку системи телеконференцій;

Назви телеконференцій складаються з назви ієрархії і теми, звязаних крапкою. Ця конференція має двокореневу назву. При необхідності можуть формуватися трьох-, чотирьох- і пятирівневі назви. Традиційно в телеконференції Usenet заборонялося розміщати будь-яку комерційну інформацію, проте ця традиція була порушена. Внаслідок цього сьогодні певне місце в системі телеконференцій займає відверта реклама. В комерційних групах новин розміщаються рекламні оголошення про купівлю, обмін чи продаж товарів і послуг.

                                     

8. Субкультура мережі Інтернет

Сучасний Інтернет має також дуже багато соціальних та культурних граней. Він є універсальним середовищем для спілкування, розваг та навчання. Так, за результатами дослідження Оксфордського університету підлітки, які мали доступ до Інтернету, отримували вищі оцінки за тих, хто не мав доступу до інтернету.

За допомогою Інтернету стало можливо робити покупки та оплачувати послуги. Для багатьох людей Інтернет - це спосіб заробітку. А в цілому Інтернет - це віддзеркалення сучасного суспільства та світосприйняття.

Одним із проявів субкультури Інтернету є День безпечного інтернету, що відзначається щорічно з 2004 року другого вівторка лютого.

                                     

8.1. Субкультура мережі Інтернет Інтернет-спільноти

Інтернет пропонує широкі можливості для спілкування; в ньому легко знайти людей зі спільними інтересами, хобі та світоглядом. Окрім того, в мережі психологічно значно простіше спілкуватись, аніж при особистій зустрічі. Ці причини обумовлюють створення та активний розвиток інтернет-спільнот - груп людей зі спільними інтересами, котрі спілкуються переважно через Інтернет. Такі товариства поступово грають все важливішу роль у житті всього сучасного суспільства.

                                     

8.2. Субкультура мережі Інтернет Інтернет-залежність

Зі зростанням популярності Інтернету стали проявлятись і негативні сторони його застосування. Зокрема, дехто настільки захоплюється віртуальним простором, що проводить за компютером до 18 годин на добу. Таку залежність багато хто порівнює з тютюнокурінням чи наркоманією. Визначення інтернет-залежності звучить так: "Це наполегливе бажання вийти в Інтернет, перебуваючи off-line, і нездатність вийти з Інтернету, перебуваючи on-line". Згідно з даними різноманітних досліджень, сьогодні інтернет-залежними є близько 10 % користувачів у всьому світі. Фахівці вже розробили методики позбавлення від цієї залежності.

                                     

8.3. Субкультура мережі Інтернет Інтернет-знайомства

Знайомства в Інтернеті зазвичай повязують із розвагами або пошуком чоловіка за кордоном. Обидва напрямки нерідко стають своєрідною залежністю. Дуже рідко можна знайти службу знайомств, що здійснює виключно серйозні знайомства для шлюбу, зокрема, знайомства для християн чи, взагалі, людей із традиційними поглядами на шлюб.

                                     

8.4. Субкультура мережі Інтернет Групи новин

Групи новин - це загальнодоступні дискусійні форуми, як, наприклад, клуби за інтересами. Повідомлення формуються у формі каталогів. Фізично інформація, що міститься в окремих групах новин, зберігається на серверах провайдерів, університетів, корпорацій тощо. Як правило, життєвий цикл повідомлень обмежений, і вони знищуються через деякий час, - в іншому випадку сервери були би загромаджені ними протягом декількох місяців.

Користувачі INTERNET постійно відправляють у групи новин найрізноманітніші повідомлення. Приблизно протягом доби ці повідомлення через USENET надходять практично на всі вузли INTERNET для остаточного ознайомлення в групу новин. Група новин INTERNET - це всесвітня розподілена дошка оголошень bulletin board systems.

Типова робота з групою новин полягає в наступному: спочатку користувач бачить перше повідомлення, потім відповідає на нього, потім відповідає на запитання і т. д. Таким чином можна прочитати весь діалог або тільки ті його частини, що вас цікавлять. Для контактування з групами новин були розроблені спеціальні програмні засоби, які призначені для роботи з повідомленнями, оскільки самі по собі тогочасні браузери не мали засобів доступу до повідомлень.

Найпоширенішою дошкою оголошень став USENET. USENET - це всесвітня розподілена дошка оголошень bulletin board system BBS. Користувачі INTERNET по всьому світу постійно відправляють у групи новин найрізноманітніші повідомлення і протягом доби ці повідомлення через USENET надходять практично на всі вузли INTERNET для загального ознайомлення. Зараз у мережі Usenet функціонує понад 15 тисяч груп новин, які відображають практично всі сторони сучасного життя. В телеконференціях можна зустріти документацію з найсучаснішого програмного забезпечення, статті відомих вчених, і нарешті все що завгодно. Телеконференціями групами новин у свій час називалися файлові ділянки на серверах, до яких мали доступ до читання і запису всі охочі обмінюватися інформацією з певних тем.

Крім того, проводиться розповсюдження інформації за допомогою "закритих" телеконференцій типу Clarinet. Всі телеконференції можуть бути модеровані керовані або немодеровані. Модеровані телеконференції можуть наповнюватися інформацією тільки визначеними особами - модераторами. Інші користувачі мережі можуть тільки читати цю інформацію. Модератори конкретні особи несуть відповідальність за зміст телеконференцій. Немодеровані телеконференції доступні для розміщення інформації будь-якими користувачами мережі. Модеровані телеконференції стали засобом висловлення думки модераторів, тобто керованим засобом масової інформації - електронними газетами. Прикладом однієї з найсерйозніших електронних газет, доступних у мережі INTERNET є ієрархія телеконференцій Clarinet, яка містить понад сотні груп новин, присвячених політичній, економічній, правовій, спортивній та іншим тематикам. Наповненням телеконференцій займається декілька інформаційних агентств, серед яких, наприклад, Reuters, API, UPI, NewsBytes.

Користувачі, які не можуть знайти групу новин за своїми інтересами, доклавши деяких зусиль, можуть створити свою власну групу новин.



                                     

8.5. Субкультура мережі Інтернет Тролінг

Тролінг - це психологічний та соціальний феномен, що зародився в Інтернеті протягом 1990-х років. Інтернет-тролями, або просто тролями у Всесвітній мережі називають людей, котрі спеціально публікують провокаційні статті чи повідомлення, завдання яких - викликати конфлікти між учасниками, флейм, образи тощо. Такі статті чи повідомлення також іноді називають тролями, а процес їх написання - тролінгом. Сьогодні будь-який популярний ресурс стикається з цим явищем.

                                     

8.6. Субкультура мережі Інтернет Кіберпанк

Інтернет, кіберпростір і віртуальна реальність знайшли свій відбиток і в сучасному мистецтві. Ще в середині 1980-х років сформувався особливий жанр наукової фантастики, що фокусується на компютерах, високих технологіях і проблемах, що виникають у суспільстві у звязку із застосуванням плодів технічного прогресу. Сюжетом творів цього жанру часто стає боротьба гакерів із могутніми корпораціями. Жанр набув широкої популярності в літературі, кінематографі, графічних творах особливо аніме та в компютерних забавах. Сам термін "кіберпанк" придумав письменник Брюс Бетке, який 1983 року опублікував однойменне оповідання.

                                     

9.1. Цензура в мережі Інтернет Китай

У Китаї діє так звана "Велика китайська інформаційна стіна", яка блокує ІР-адреси вебсайтів "сумнівного змісту". При цьому обовязки блокувати такі вебсайти китайський уряд переклав на місцевих провайдерів. У громадських інтернет-кафе, де переважно користується інтернетом китайський робочий клас, люди повинні здати посвідчення особи перед тим, як сісти за компютер.

Показовим є блокування сайту "Google", скасоване лише у січні 2006 року. Однак, згідно з домовленостями з китайським урядом, результати пошуків для китайських користувачів будуть "дещо обмежені". Заборонена у Китаї і Вікіпедія. Що цікаво, китайський уряд зробив це під приводом "боротьби з пропагандою насильства".

У липні 2011 року китайським урядом було видано нові постанови, які вимагають від кафе, пабів, книгарень та готелів Пекіну встановити програмне забезпечення - для відстеження дій відвідувачів, які вирішили скористатися WiFi-інтернетом. У разі невиконання цих вимог обумовлено штраф у $2300 або позбавлення ліцензії на ведення бізнесу. Вартість самого програмного забезпечення становить близько $3100. Подібна стратегія, а також ціна програмного пакета, змусила власників багатьох пекінських закладів відмовитися від надання своїм відвідувачам послуги безкоштовного WiFi.

Як відомо, Китай - світовий лідер із цензурування всесвітньої мережі. Крім закриття більше, ніж мільйона порнографічних сайтів, під повною або частковою забороною опинилося декілька надзвичайно популярних ресурсів - зокрема соціальна мережа Facebook, сервіс мікроблогів Twitter та відеохостинг YouTube.

                                     

9.2. Цензура в мережі Інтернет Північна Корея

Незважаючи на наявність каналу звязку з Інтернетом, Північна Корея не має на своїй території доступних серверів тенет; декілька вебсайтів, що належать північнокорейському урядові, фізично перебувають за межами країни kcckp.net. Тим не менш, з 2004 року в КНДР працює електронна пошта, доступна обмеженому колу осіб. Водночас на території країни діє не звязана з Інтернетом власна компютерна мережа "Кванмйон".

                                     

9.3. Цензура в мережі Інтернет Іран

Починаючи з 3 грудня 2006 року для користувачів Ірану було закрито доступ до низки сайтів, серед яких Вікіпедія, YouTube, IMDb. Вважається, що це повязано з розгорнутою в країні кампанією боротьби зі "згубним впливом західної культури". У вересні 2012 Іран вийшов із Всесвітнього павутиння, замінивши його інтранетом.

                                     

10. Український сегмент Інтернету

Історія українського сегмента Інтернет починається 19 грудня 1990 року, коли Юрій Янківський Yuri Yankovski з Міжгалузевого Наукового Центру Технології Програмування "Технософт" м. Київ, керівник Ігор Вельбицький підєднався до світової мережі Інтернет. На відміну від США, де Інтернет NSFNET фінансувався державою аж до 1995 року, проєкт Інтернет в Україні та і в СРСР почався і розгортався без будь-якої державної підтримки. Роботи по доінтернетній мережі ОГАС академіка Глушкова спочатку активно блокувалися, на початку буремних 1990-х і повністю були закриті. Тому Інтернет і в Україні, і в Росії зявився тільки завдяки цікавості інженерів та бажанню зламати інформаційні барєри. Влітку 1990 року інженер Демос/KIEA Дмитро Володін познайомився з компютерним адміністратором університету Хельсінки та, повернувшись до Москви, підєднав Демос до Інтернет. Вже після першої платіжки за міжнародний звязок Москва-Хельсінки стало зрозуміло, що або вікно в Інтернет треба закрити, або треба знайти ресурси для інтернет-мережі. Так зявилась ідея інтернет-мережі Релком, яка фактично дозволила всім учасникам інтернет-спільноти розподілити витрати на утримування Інтернет. "Технософт" ts.kiev.ua хоч і був зареєстрований у домені "UA", але на той час формально не існувало ані домену "UA", ані домену "RU". Тому Дмитро Володін dvv зробив відмітку про те що електронну пошту до першого інтернет-вузла України слід надсилати через ussr.eu.net:

  • L
  • C Yuri Yankovski
  • It shouldnt belong here, but…
  • S 286 box; MS DOS
  • P 44 prospekt akad. Glushkova, SU-252207 Kiev, Ukraine, USSR
  • E
  • W 901219
  • O TechnoSoft
  • T +7 044 266 0089
  • The.ua domain is not officially registered yet. Route these addresses via ussr.eu.net
  • N ts.kiev.ua

За практичної недоступності автоматичного телефонного звязку в країні, коли надіслати звичайний факс займало майже чотири години, можливість не тільки передати електронну пошту у світову мережу всього за 30 хвилин, а й брати участь у відкритих світових форумах Usenet, стала справжнім інформаційним проривом. Вже навесні 1991 року ts.kiev.ua формально набув статусу Інтернет-сервіс-провайдера ISP, забезпечивши транзит Інтернету абоненту України, а до кінця 1991 року інтернет-вузол Технософт вже обслуговував користувачів Інтернету не тільки Києва, а й багатьох інших міст України.

Історія домену інтернету починається восени 1991 року, коли українські фахівці розпочали переговори з IANA про виділення для України власного домену, осібно від загального для всього колишнього Радянського Союзу.su. 1 грудня 1992 року представник IANA Джонатан Постел делегує домен першого рівня коду країни.ua провідним українським Інтернет-фахівцям, обраним Інтернет-спільнотою - Олегові Волощуку й Ігорю Свиридову. Обовязки адміністраторів виконувались на громадських засадах.

Дволітерний код країни UA встановлено міжнародним стандартом ISO 3166 для ідентифікації географічної території, і не є засобом ідентифікації держави Україна та/або української нації.

У січні 1993 року у м. Славське проведено конференцію українських інтернет-фахівців, на якій було делеговано 27 регіональних доменів - для кожної з областей України та окремо для міст Київ і Севастополь.

1995 року адміністратором.UA ccTLD делеговані цільові публічні домени COM.UA, GOV.UA, NET.UA. Домен GOV.UA призначений для обслуговування державних установ і організацій України, що здійснюють свою діяльність відповідно до чинного законодавства України. Домен COM.UA делегований в інтересах заздалегідь не визначеної спільноти користувачів. Тому публічний домен COM.UA є одночасно доменом загального призначення англ. generic domain. Домени третього рівня в домені NET.UA делегуються юридичним особам, які зареєстровані на території України і декларують надання мережевих послуг на території України як провідний вид діяльності. Делеговані короткі дволітерні географічні домени-синоніми km.ua = khmelnytsky.ua і ін.

21 лютого 2001 року неформальне товариство UA NCG ухвалює створити ТОВ "Хостмайстер" - юридичну особу, основною метою якої є практичне втілення принципів діяльності адміністратора.UA ccTLD. Діючі адміністратори.UA ccTLD - Дмитро Кохманюк та Ігор Свиридов разом з іншими адміністраторами публічних доменів *.UA, входять до складу засновників товариства. Директором товариства призначений Борис Мостовий.

1 грудня 2002 року виповнилося 10 років з часу офіційного делегування Україні домену.UA. За 10 років у 51 публічному домені зареєстровано понад 100 тисяч доменних імен, а в домені.UA - понад 500 приватних доменних імен.

У березні 2009 року українська аудиторія користувачів Інтернету становила 11.96 млн осіб, що на 9.4 % більше, ніж у лютому 2009 року.

У регіональному розподілі користувачів зі значним відривом лідирує Київ, на який припало 60.14 % усіх користувачів Інтернету в Україні. Далі йдуть Одеса 5.14 %, Харків 5.39 %, Дніпро 4.92 %, Донецьк 4.82 %, Львів 2.83 %, Крим 2.80 %, Запоріжжя 1.80 %. Сумарна частка цих регіонів становила 24.9 %. На решту регіонів України припало 13.26 % користувачів.

Аутсайдерами за рівнем проникнення Інтернету згідно з даними березня 2009 року були Луцьк 0.18 %, Житомир 0.21 %, Чернівці 0.32 % і Закарпаття 0.31 %.

Станом на початок 2009 року в домені України.ua включно з доменами другого, третього і т. д. рівнів зареєстровано 390 197 імен.

В листопаді 2015 року в домені України.ua включно з доменами другого, третього і т. д. рівнів зареєстровано 556 148 імен.

                                     

10.1. Український сегмент Інтернету Економічні санкції проти ресурсів країни-агресора

15 травня 2017 року Президент Порошенко своїм указом увів у дію рішення РНБО "Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів санкцій", який заборонив провайдерам надавати користувачам доступ до російських соцмереж "ВКонтакті" та "Однокласники", інтернет-порталу "Яндекс" пошуковик і десятки супутніх сервісів, поштового сервісу Mail.Ru, а також до сайтів розробників антивірусів "Лабораторія Касперського" і "Dr.Web". 17 травня указ набув чинності і провайдери почали блокувати доступ: першими блокування впровадили мобільні оператори, за ними провайдери фіксованого доступу.

Указ викликав неоднозначну оцінку українського громадянського суспільства. Є ті, хто вважає таке обмеження виправданим в умовах російської агресії проти України. Є противники заборони, які наголошують на неприпустимості досудового блокування інтернет-ресурсів. Міжнародні неурядові організації висловили занепокоєння указом Президента України. Генсек Ради Європи теж висловив свою стурбованість, тим часом як представники НАТО і ЄС визнали блокування російських інтернет-ресурсів питанням національної безпеки, яке превалює над питанням свободи слова.

У липні 2017 року у ВРУ було зареєстровано проєкти законів про блокування сайтів без рішення суду та встановлення спецобладнання в інтернет-провайдерів. Офіс Уповноваженого з прав людини виступили разом із правозахисниками проти цих проєктів законів.

У вересні 2017 року СБУ було направлено до операторів, провайдерів телекомунікацій листи, в яких, з посиланням на статтю 25 Закону України "Про Службу безпеки України", рекомендувала обмежити доступ абонентам до ресурсів деструктивного характеру за наданим переліком. Тим часом провайдери та Інтернет Асоціація України не можуть отримати від СБУ відповіді щодо правових та технічних пояснень щодо моментів блокування.

Бесплатно и без рекламы
не нужно скачивать или устанавливать

Pino - логическая онлайн игра, в основе которой находится тактика и стратегия. Это ремикс на шахматы, шашки и уголки. Игра развивает воображение, концентрацию внимания, учит решать поставленные задачи, планировать свои действия и логически мыслить. Не важно сколько у вас фишек, главное как они размещены!

интеллектуальная игра онлайн →